|
Матеріал про життя та творчість
С.О.Лебедєва взято із книги Б.М.Малиновського
|
Навіть на тлі цих видатних досягнень західних учених результати наукової діяльності С.О.Лебедєва в галузі комп'ютеробудування у наступні двадцять років (після створення "МЭСМ" і "БЭСМ") вражають своїми масштабами. Під його керівництвом і за безпосередньої участі було створено ще 18 (!) комп'ютерів, причому 15 з них випускалися великими серіями. І це за технологічної відсталості СРСР (тоді ще невеликої). Не випадково учень Сергія Олексійовича академік В.А.Мельников підкреслював: "Геніальність С.О.Лебедєва полягала саме в тому, що він визначав мету з урахуванням перспективи розвитку структури майбутньої машини, вмів правильно обрати засоби для її реалізації відповідно до можливостей вітчизняної промисловості" (журнал "УСиМ", 1976, №6). Під керівництвом С.О.Лебедєва було розроблено суперкомп'ютери для обчислювальних центрів, комп'ютери для протиракетних систем і для ракет, які використовувались у системах протиповітряної оборони.
Інтерес С.О.Лебедєва до цифрової обчислювальної техніки не був випадковим. Він стимулювався тим, що перші двадцять років своєї творчої діяльності (до 1946 р.), працюючи в галузі енергетики, вчений постійно стикався з необхідністю складних розрахунків і намагався автоматизувати їх на базі засобів аналогової обчислювальної техніки, в чому досяг чималих успіхів, але переконався в обмежених можливостях цього напряму техніки.
Діяльність ученого після переїзду до Москви почалася з лампових машин, які виконували десятки тисяч операцій. На той час це були суперкомп'ютери. Створені в 1958 і 1959 роках "М40" і "М50" виявилися найбільш швидкодіючими в світі. З появою напівпровідникових і магнітних елементів Сергій Олексійович перейшов до розробки суперкомп'ютерів другого покоління. Створена в 1967 р. "БЭСМ-6" з продуктивністю мільйон операцій на секунду випускалася 17 років. Нею були оснащені кращі обчислювальні центри СРСР. "БЭСМ-6" посіла гідне місце у світовому комп'ютеробудуванні: недарма Лондонський музей науки в 1972 р. придбав цю машину, щоб зберегти її для історії. Завершенням яскравої наукової діяльності С.О.Лебедєва стало створення суперкомп'ютерів на інтегральних схемах продуктивністю мільйони операцій на секунду. Кожний комп'ютер був новим словом в обчислювальній техніці - більш продуктивний, більш надійний і зручний в експлуатації. Головним принципом побудови всіх машин стало розпаралелювання обчислювального процесу. У "МЭСМ" і "БЭСМ" із цією метою використовувалися арифметичні пристрої паралельної дії. У "М20", "М40", "М50" додалася можливість роботи зовнішніх пристроїв паралельно з процесором. У "БЭСМ-6" з'явився конвеєрний (або "водопровідний", як назвав його Лебедєв) спосіб виконання обчислень. У наступних комп'ютерах використовувалася багатопроцесорність та інші вдосконалення. Всі машини, розроблені під керівництвом С.О.Лебедєва, випускалися промисловістю СРСР великими серіями.
"Вміти дати напрямок - ознака геніальності", - цю фразу Ф. Ніцше цілком можна віднести до С.О. Лебедєва.
Новаторська творча діяльність ученого сприяла створенню потужної комп'ютерної промисловості, а керований ним Інститут точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР став провідним у СРСР. У 50-70-ті роки за рівнем своїх досягнень він не поступався відомій американській фірмі "ІBM".
Характеризуючи наукові здобутки С.О.Лебедєва, президент НАН України академік Б.Є.Патон підкреслив: "Ми завжди будемо пишатися тим, що саме в Академії наук України, у нашому рідному Києві, розкрився таланта С.О.Лебедєва як видатного вченого в галузі обчислювальної техніки і математики, а також найбільших автоматизованих систем. Він започаткував створення в Києві відомої школи в галузі інформатики. Його естафету підхопив В.М.Глушков. І тепер у нас плідно працює Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова - одна з найбільших у світі установ цього профілю.
Чудовою рисою С.О.Лебедєва була його турбота про молодь, довіра до неї. Молодим він доручав розв'язання найскладніших задач. Цьому сприяв неабиякий педагогічний талант Сергія Олексійовича. Багато його учнів стали видатними вченими і розвивають свої наукові школи.
Усе життя С.О.Лебедєва - це героїчний приклад служіння науці, своєму народові. Він завжди прагнув поєднувати найвищу науку з практикою, з інженерними завданнями.
Він жив і працював у період бурхливого розвитку електроніки, обчислювальної техніки, ракетобудування, освоєння космосу та атомної енергії. Будучи патріотом своєї країни, Сергій Олексійович брав участь у найбільших проектах І.В.Курчатова, С.П.Корольова, М.В.Келдиша, які забезпечили створення надійного щита Батьківщини. В усіх цих роботах особлива роль належала електронним обчислювальним машинам, створеним С.О.Лебедєвим.
Його видатні праці назавжди ввійдуть до скарбниці світової науки і техніки, а його ім'я стоятиме поряд з іменами цих великих учених".
Виняткова скромність С.О.Лебедєва, секретність значної частини його робіт призвели до того, що в західних країнах про геніального вченого мало що відомо: до кінця 90-х років ХХ ст. змістовних публікацій там практично не було. У книзі американського історика Джона Лі "Комп'ютерні піонери" (1995), де вміщено понад 200 біографій учених, імені С.О.Лебедєва не знайти.
Лише у 95-ту річницю від дня народження С.О.Лебедєва його заслуги визнали і за кордоном. Як піонер обчислювальної техніки він був відзначений медаллю Міжнародного комп'ютерного товариства з написом: "Сергій Олексійович Лебедєв. 1902-1974. Розробник і конструктор першого комп'ютера в Радянському Союзі. Засновник радянського комп'ютеробудування".