English
Русский |
Книги члена кореспондента НАНУ Б.М.Малиновського про становлення обчислювальної техніки в Радянському Союзі, у тому числі в Україні, про основоположника вітчизняної комп'ютерної техніки С.О.Лебедєва, основоположника інформаційних технологій В.М.Глушкова й інших комп'ютерних піонерах, про раніше секретні системи з використанням комп'ютерів, стали помітним внеском в історію інформаційних технологій, переконливо показали порівнянність закордонної обчислювальної техніки з радянською, створеною в перші три повоєнних десятиліття.
Б.М.Малиновський не тільки сучасник появи і розвитку комп'ютерів і різних комп'ютеризованих систем, про які він розповідає у своїх книгах, але й активний учасник ряду проектів і досліджень в Україні. Однак, у своїх публікаціях про них він висловлюється досить стримано. На підході до свого 90-річчя, Борис Миколайович, немов компенсуючи недомовлене, підготував ще одну книгу - трилогію: про розробку в Україні першої в Радянському Союзі напівпровідникової управляючої машини широкого призначення УМШП "Дніпро", з якої почалося серійне виробництво комп'ютерів в Україні; про однополчан, які стрімко ідуть у небуття; висловив своє ставлення до подій, що відбуваються в Україні.
Як нерідко буває, дуже значні досягнення в науці та техніці, що мають пріоритетне значення, визнаються не відразу, що і трапилося з появою УМШП "Дніпро". Колектив його творців, двічі висувався на Ленінську премію, але її не одержав. "Ви випередили час", - таке "виправдувальне" пояснення дали пізніше в Комітеті з Ленінських премій при РМ СРСР.
Не намагаючись реабілітувати події піввікової давнини, автор книги, він же головний конструктор УМШП "Дніпро", приводить збережені унікальні, в основному ті, що ніде не публікувалися документи, які дозволяють побачити значимість подвигу творців УМШП "Дніпро", їхній незаперечний величезний внесок у становлення українського комп'ютеробудування, що забезпечило створення сотень піонерських управляючих систем на базі УМШП "Дніпро" у промисловості, наукових дослідженнях і системах військового призначення в Радянському Союзі. Коментарі автора до документів і самі документи, у силу їхньої унікальності, читаються з таким же інтересом, як і основний текст.
Один з екземплярів машини, визнаної в ті роки кращою серед тих що з'явилися в той час і пізніше не поступалася закордонним зразкам, зберігається в Московському Державному політехнічному музеї. У 2008 р. Експертною радою музею від імені Міжнародної ради музеїв вона була визнана (через піввіку!) Пам'ятником вітчизняної науки і техніки І-ої категорії. Це кращий подарунок до 50-річчя створення машини і її головному конструктору і всьому колективу творців машини.
Дуже дорогим є і те, що в книзі дано короткий опис підготовленої Б.М.Малиновським кімнати-музею "Як це починалося". Музей створений у Будинку вчених НАНУ відповідно до розпорядження Президії НАНУ, містить унікальні експозиції про становлення українського комп'ютеробудування в 1951-1981 рр.
У грудні 2011 року настають дві ювілейних події - 60 років створення першої на європейському континенті Малої електронної лічильної машини "МЭСМ" (25 грудня) і 50-річчя створення першої в Радянському Союзі управляючої машини широкого призначення - першого в Україні серійного комп'ютера УМШП "Дніпро" (9 грудня).
"Документальна трилогія", що публікується Б.М.Малиновським допоможе учасникам ювілейних подій, іншим читачам книги, краще зрозуміти і відчути творчу атмосферу перших повоєнних десятиліть, дасть можливість отримати корисні уроки для подальшого розвитку майбутніх інформаційних технологій.
Книга починається двома взаємно пов'язаними присвятами: 50-річчю створення, в основному працею післявоєнних двадцятилітніх, УМШП "Дніпро" і пам'яті покоління двадцятилітніх, що виявило себе з найкращої сторони в роки Великої Вітчизняної війни.
У другій частині трилогії автор розповідає про незабутні для автора - тоді одного з двадцятилітніх - події Великої Вітчизняної війни. У ній говориться, у першу чергу про близьких йому однополчанах, яких уже немає. Автор спробував зберегти пам'ять про них, про навколишню бойову обстановку, їх мужню поведінку у важких фронтових умовах, обставин їхньої передчасної загибелі, і це, вважаю, удалося йому зробити. Заключні сторінки цієї частини, присвячені першому й останньому однополчанам, що пішли з життя, і брату автора Малиновському Льву Миколайовичу торкають до глибини душі.
В останній частині трилогії розміщені враження не тільки автора і ветеранів війни, але і вчених-сучасників про події, що вершилися в Україні в 90-х роках ХХ століття, у першу чергу в НАН України, а також висловлені автором думки про майбутнє.