Первісток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш"

Лідер комп'ютерної промисловості в Україні

Історія Київського науково-виробничого об'єднання "Електронмаш" починається з 1960 року на Київському заводі "Радіоприлад" (організація п/я 62), де у цей час було розпочато виробництво обчислювальних машин: управляючої машини широкого призначення (УМШП), що згодом одержала назву "Дніпро" і електронної машини для розкрою тканин ЕМРТ.

На "Радіоприладі" був створений спеціальний підрозділ для виробництва цифрових ЕОМ, який очолив Микола Іванович Кирилюк. У складі підрозділу було спеціальне конструкторське бюро (начальник Л.Пасеков) і цех з виробництва ЕОМ (начальник цеху О.Шустер). Перші зразки УМШП виготовлялися по госпдоговору з Інститутом кібернетики АН УРСР, серійне виробництво розпочалося з 1962 року. До цього часу підрозділ уже мав усе для здійснення повного технологічного циклу виготовлення ЕОМ.

У числі перших заводчан, хто освоював зовсім нову і незвичайну справу були М.С.Галузинський, О.О.Сладков, С.М.Булка, Г.А.Булка, В.С.Калінін, Ю.А.Далюк, С.І.Самарський, А.Ю.Пилипчук, В.А.Бойко, А.І.Чередник, які згодом стали керівниками підрозділів і головними розроблювачами.

1 січня 1965 р. офіційно був створений Київський завод обчислювальних і керуючих машин (ОКМ) на базі окремих підрозділів "Радіоприладу". До складу заводу ОКМ був переданий виробничий корпус, який саме зводився на окремо виділеному майданчику, три цехи (складальний, механічний, налагоджувальний) та СКБ. З березня 1965 р. після передислокації підрозділів завод фактично приступив до виробничої діяльності. Тому ж року директором заводу було призначено Аполлінарія Федоровича Незабитовського, із діяльністю якого пов'язані роки становлення і розвитку заводу. Головним інженером у ті роки (1966-1971) був В'ячеслав Петрович Сергеєв.

Із самого початку заводу була визначена спеціалізація в основному у галузі керуючих машин, тобто машин для автоматизації керування виробництвом, технологічними процесами і машин для інженерних розрахунків. Така спеціалізація наклала відбиток на особливості технічних і математичних засобів, які випускалися на заводі: процесорна частина ЕОМ орієнтувалася на роботу в реальному масштабі часу, периферійні пристрої - на обслуговування об'єктів автоматизації. Звідси велика різноманітність спеціалізованих проблемно-орієнтованих пристроїв, пристроїв зв'язку з об'єктом (ПЗО), спеціальних пристроїв введення і реєстрації інформації. Це була нова техніка, уперше розроблювана та освоювана у країні. І як завжди у будь-якій піонерській справі головною проблемою були кадри, люди здатні генерувати ідеї і втілювати їх у життя, або як тоді говорилося "у метал". Крім невеликого числа молодих співробітників, які перейшли з "Радіоприладу", вдалося запросити декількох кваліфікованих фахівців (в основному у віці ледь більш 30 років) із Сєверодонецька (В.А.Афанасьєв, В.П.Сергеєв, А.І.Войнаровський, Б.А.Аптекман), із Мінська (Е.І.Сакаєв, В.Н.Харитонов), із Казані (Ю.М.Ожиганов, Ю.М.Краснокутський), з ОЦ АН УРСР (С.С.Забара). Цей перелік наведено тільки для того, щоб показати як починаючи буквально з купки фахівців завдяки зусиллям керівництва заводу і, звичайно, при сильній державній підтримці був створений інженерний кістяк найбільшого в Україні і головного в СРСР об'єднання по виробництву засобів керуючої обчислювальної техніки.

Користь від будь-якої ідеї або розробки визначається при її практичному використанні. Мало розробити та організувати серійне виробництво виробу, треба ще застосувати його так, щоб закладені у ньому можливості давали максимальну віддачу. Крім того, у процесі впровадження та експлуатації виробу, виявляються його слабкі сторони, що дозволяє його удосконалити. Згадує заступник головного інженера НВО "Електронмаш", а у шістдесяті роки молодий фахівець, А.Ю.Пилипчук.

"Практично одночасно з початком виробництва УМШП на заводі був створений відділ впровадження, який очолив випускник Київського політехнічного інституту Олексій Олексійович Сладков. Це був колектив справжніх ентузіастів. Своє завдання вони бачили не тільки у тому, щоб впроваджувати наявні технічні і програмні засоби, а й у тому, щоб формулювати вимоги до нових засобів, необхідних для автоматизації реальних об'єктів.

Яскравим прикладом, який характеризує стиль роботи колективу заводу у той час, може служити робота над темою "Вихор", яку очолював О.О.Сладков. У 60-і роки бурхливо розвивалася радянська космічна програма. У цей час СРСР був безумовним лідером у освоєнні космічного простору. Вперше у космос був запущений штучний супутник Землі, вперше у космосі побувала людина. Почалася підготовка до польоту космічних апаратів до Місяця.

Темою "Вихор" передбачалася розробка системи автоматизації випробувань маршових двигунів космічних апаратів, призначених для польоту до Місяця. Завдання полягало в зборі за короткий час (до 300 сек.) великої кількості інформації з датчиків, установлених на двигуні і наступній обробці цієї інформації вже не в реальному масштабі часу.

У якості ядра системи була обрана ЕОМ "Дніпро". Її довелося істотно модернізувати. Була удосконалена система переривань, розширена оперативна пам'ять із 512 до 4096 26-ти розрядних слів, розроблений ряд пристроїв зв'язку з об'єктом. До осені 1965 року всі вироби по темі "Вихор" були виготовлені і поставлені у КБ Головного конструктора космічних систем, що знаходилося у м. Підлипки Московської області. Тут же крім підрозділів, які займаються розробкою космічних апаратів і систем, знаходився, як нам пізніше стало відомо і центр керування космічними польотами (ЦКП).

Перше відрядження у цю організацію запам'яталося на все життя. Саме усвідомлення того, що ти знаходишся там, де здійснюються вперше у історії людства грандіозні справи по освоєнню космосу, було хвилюючим. Крім того було почуття гордості, що і ти якось причетний до цих справ і почуття великої відповідальності за доручену тобі роботу.

Роботи по системі були успішно завершені у встановлені терміни. Її впровадження дозволило істотно скоротити терміни випробувань маршових двигунів для "луників". І у тому, що Радянський Союз першим здійснив політ космічних апаратів до Місяця, обліт і фотографування зворотного боку Місяця, м'яку посадку апарата на Місяць є і часточка нашої праці."

Приблизно у ті ж роки машини "Дніпро" були поставлені на Дніпродзержинський металургійний комбінат, металургійний комбінат ім. Ілліча у м. Жданові, Горлівський азотно-туковий комбінат, Хімкомбінат "Бунаверке" (НДР), льотно-іспитовий полігон у м. Жуковському, до ЦАГІ і до багатьох інших організацій.

Надалі при розвитку лінії АСОТ і СМ ЕОМ системні роботи з впровадження керуючих комплексів на технологічних об'єктах було передано з об'єднання до спеціалізованих організацій Міністерства приладобудування СРСР. При міністерстві було організовано спеціальне головне управління "Союзавтоматика", а на Україні цими проблемами займався Інститут автоматики і СКБ "Спецавтоматика".

В інституті периферійного устаткування НВО "Електронмаш" почали розвиватися роботи з розробки та освоєння широкої номенклатури зовнішніх пристроїв: накопичувачів на магнітних дисках і стрічках, алфавітно-цифрових і графічних екранних пультів, друкуючих пристроїв, графобудівників, пристроїв введення графічної інформації, пристроїв реєстрації сейсмічної інформації, мультиплексорів передачі даних.

Крім традиційних електронних пристроїв у ряді цих виробів були присутні вузли точної механіки, які задовольняли вимогам діючих міжнародних стандартів. Це був ще один етап навчання, розробки, освоєння у виробництві.

Спеціально були створені цех точної механіки, іспитовий полігон, розвинуто інструментальний цех. Але як згадує начальник ОТК Ю.М.Краснокутський, із жодним видом виробів він і розроблювачі не провели стільки безсонних ночей і днів на випробуваннях і доробках, як із механічними зовнішніми пристроями. Але кращий із них пристрій паралельного друку (головний розроблювач Л.Д.Шабас, О.А.Лорман) побив усі рекорди по довголіттю випуску на заводі.

Керівництво НДІП (С.С.Забара) проявило цінну ініціативу по розвитку робіт у галузі автоматизації найбільш рутинних інженерних робіт і виробничих процесів, про що буде сказано нижче. У всіх автоматизованих технологічних системах у якості центральної машини використовувалися ЕОМ власного виробництва, але у всіх випадках доводилося здійснювати розробку спеціалізованих виконавчих пристроїв. Ці роботи виконувалися у тісному співробітництві НДІП, відділу головного технолога і відділу автоматизації і механізації заводу.

Освоєння серійного випуску широкої номенклатури засобів обчислювальної техніки, різноманітної по конструкції і елементній базі стало можливим завдяки напруженій роботі заводських служб підготовки виробництва: відділів головного технолога, механізації та автоматизації, конструкторського бюро нестандартного устаткування. Була виконана реконструкція і технічне переозброєння основних цехів по вимогам новітніх технологій із використанням автоматизованих систем керування технологічними процесами АСУ ТП, верстатів із програмним керуванням, автоматизованих виробничих ділянок. Поряд із модернізацією традиційних цехів (каркасно-зварювального, гальванічного, малярки, механічного, столярного та ін.) особлива увага приділялася складальним і налагоджувальним цехам.

Цех друкованих плат, один із найважливіших у складальному виробництві пройшов декілька етапів реконструкції. Були запущені АСУ ТП гальванічної обробки друкованих плат, АСУ ТП проектування фотошаблонів і свердління, автомати контролю полів по всій поверхні друкованих плат, лінії багатошарових плат. Цех і його технологи були визнані кращими у галузі у чому чимала заслуга заступника головного технолога Е.Ш.Лейбмана, начальника лабораторії Л.М.Карачунської, начальників цехів З.С.Борщевської, А.Л.Бурячека, В.С.Бартева.

Окремо був побудований корпус для монтажу блока елементів і їх контролю. Монтаж виконувався шляхом набивання елементів на друковану плату за допомогою програмно-керованих автоматів із наступною пайкою хвилею.

Багато зусиль було витрачено на створення ефективної системи вихідного контролю. Вихідний контроль блоків елементів високої складності є дуже важкою науково-технічною проблемою, яка була вирішена створенням проблемно-орієнтованого комплексу "КОДІАК". Ця система контролю одержала визнання і широке поширення у багатьох організаціях країни. Вона заслуговує того, щоб на ній зупинитися декілька докладніше.

Одним з основних способів забезпечення високої ефективності виробництва складної радіоелектронної апаратури є автоматизація контрольно-наладочних операцій. Ускладнення об'єктів контролю (блоки елементів із ВІС, що працюють на частоті більш 40 Мгц і мають більш 100 виводів) обумовили сучасну тенденцію переходу від локальних автоматів до контрольно-вимірювальних систем, які гарантують необхідну продуктивність, діагностику, вірогідність і моральну живучість системи. Обов'язкова умова при створенні таких систем - можливість модифікації складу апаратури і програмного забезпечення з метою гнучкого пристосування до об'єктів контролю різних типів.

Багатотермінальний комплекс "КОДІАК" складався із центральної ЕОМ СМ4 і ряду пристроїв контролю логічних і аналогових блоків.

Впровадження у виробництво комплексу "КОДІАК" дозволило радикально вирішити проблему бездефектності блоків елементів, а разом із нею - скорочення циклу налагодження всіх типів ЕОМ і їхньої надійної роботи у споживача.

У розробку комплексу "КОДІАК", крім уже згаданих співробітників НДІП, великий внесок зробив професор Київського політехнічного інституту Романкевич Олексій Михайлович (теоретична частина).

Провідний монтаж складальних панелей також проводився під контролем автоматизованої системи з наступною автоматичною перевіркою зв'язків, що забезпечувало стовідсоткову гарантію безпомилковості.

Машинні комплекси у цілому проходили тестування, термічне випробування і тимчасовий прогін, а також періодичні випробування на всі види зовнішніх впливів. Дана технологія дозволила довести стабільний випуск складних машинних комплексів до чотирьох із половиною тисяч на рік.

Керівництво службами підготовки виробництва більше двадцяти років виконував заступник головного інженера об'єднання Василь Данилович Єсиненко.

У заслугу об'єднання "Електронмаш" потрібно віднести також те, що воно широко поширювало свій досвід і надавало підтримку великому числу створюваних підприємств на Україні.

У 1986 р. через хворобу залишив об'єднання Аполлінарій Федорович Незабитовський. З 1986 по 1990 р. генеральним директором об'єднання був Арнольд Григорович Назарчук, а з переходом його на роботу до Київської Міськради об'єднання очолив Віктор Іванович Мова.

Віктор Іванович велику частину свого трудового життя віддав заводу. Він багато зробив для розвитку соціальної сфери і виробництва. Будучи з 1987 року головним інженером безпосередньо керував створенням і впровадженням у виробництво СМ1814, СМ1425, СМ1702 і персональних ЕОМ. Його енергійна діяльність дозволила зберегти "Електронмаш", основні кадри фахівців.

За короткий період "Електронмаш" пройшов шлях, аналогів якому не багато в вітчизняному приладобудуванні. Ми відзначимо тільки основні віхи розвитку підприємства.

1965 р. - освоєно виробництво перших в СРСР машин на напівпровідникових приладах "Дніпро" і ЕМРТ, які раніше виготовлялися "Радіоприладом".

1966 р. - підприємство стало до виробництва машини для інженерних розрахунків - "МИР-1". Машина експонувалася на міжнародній виставці "Інтероргтехніка 66" і була закуплена фірмою ІBM.

1967 р. - ЕОМ "Дніпро" демонструвалася на Лейпцігському міжнародному ярмарку; почалися перші поставки машини "Дніпро" на експорт.

1968 р. - завершено розробку і розпочато випуск машини "Дніпро-2", призначеної для вирішення широкого кола завдань: планово-економічних, інженерних, керування виробничими процесами, обробки даних; здійснен_ експортн_ поставки ЕМРТ-2 у ряд капіталістичних і соціалістичних країн.

1969 р. - на базі "Дніпро" створено прес-центр на виставці "Автоматизація-69"; освоєно випуск ЕОМ "Каштан" для автоматизації розкрою партії матеріалу на заготівки з обліком вимоги асортименту.

1970 р. - освоєно випуск перших моделей Агрегатної системи засобів обчислювальної техніки АСОТ М3000.

1971 р. - Завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

1972 р. - Завод перетворено у Виробничо-технічне об'єднання "Електронмаш"; при Об'єднанні створено Науково-дослідний інститут периферійного устаткування (НДІП); освоєно випуск першої в СРСР ЕОМ на інтегральних схемах М4000.

1973 р. - завершено розробку та освоєно випуск керуючого обчислювального комплексу М4030.

1974 р. - освоєно випуск ЕОМ М6000 і М4000; у складі об'єднання створено завод засобів обчислювальної техніки у м.Глухові.

1975 р. - великий успіх комплексу М4030 на виставці "Інтероргтехніка-75", понад 100 позитивних відгуків від провідних фірм світу.

1976 р. - колектив Об'єднання нагороджено пам'ятним знаком "За трудову доблесть у дев'ятій п'ятирічці"; групу співробітників об'єднання удостоєно Державної премії УРСР за розробку та освоєння комплексу М4030. (А.Ф.Незабитовський, С.С.Забара, В.А.Афанасьєв, Е.І.Сакаєв, В.М.Харитонов, Ю.М.Ожиганов, А.Г.Мельниченко).

1977 р. - завершено розробку та освоєно випуск керуючого комплексу М4030-1;

1978 р. - завершено розробку і розпочато випуск моделей міжнародної системи малих ЕОМ - СМ ЕОМ, освоєно виробництво СМ3.

1979 р. - розпочато випуск чергової моделі СМ ЕОМ - СМ4; освоєно виробництво цілого ряду периферійних пристроїв, розроблених НДІП: алфавітно-цифровий друкуючий пристрій (АЦДП), пристрої пам'яті на магнітних стрічках і жорстких дисках, накопичувачі на гнучких магнітних дисках, пристрій введення графічної інформації, пристрій реєстрації сейсмічної інформації, графічний дисплей.

1980 р. - за високі трудові показники Об'єднанню присвоєно ім'я В.І.Леніна; на базі М4030-1 створена АСУ для обслуговування Московської олімпіади; за розвиток експортних поставок обчислювальної техніки і товарів народного споживання, а також за зм_цнення зв'язків із закордонними країнами Об'єднання нагороджено міжнародною премією "Золотий Меркурій"; завершено розробку та освоєно випуск системи автоматизації проектування у радіоелектроніці (конструкторське проектування) АРМ 2-01.

1981 р. - за розробку та організацію серійного випуску обчислювальних комплексів СМ3 і СМ4 групу працівників Об'єднання удостоєно Державної премії СРСР. (А.Ф.Незабитовський, В.А.Афанасьєв, С.С.Забара); велика група співробітників об'єднання нагороджена орденами і медалями. Генерального директора об'єднання А.Ф.Незабитовського удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці; розпочато випуск міні-ЕОМ СМ1800.

1982 р. - завершено розробку та освоєно виробництво автоматизованої системи проектування у радіоелектроніці (мікропрограмне проектування) - АРМ 2-05.

1983 р. - завершено розробку та освоєно випуск нової моделі системи СМ ЕОМ-М1420; на базі моделей СМ ЕОМ проведено автоматизацію виробництва найважливішої новобудови п'ятирічки - Новооскольського металургійного комбінату.

1984 р. - групу працівників Об'єднання удостоєно Державної премії УРСР за розробку автоматизованого комплексу діагностичного контролю складних блоків електронної апаратури - системи КОДІАК (В.П.Сидоренко, М.С.Берштейн, О.Д.Руккас).

1985 р. - завершено розробку та освоєно нову модель СМ ЕОМ - СМ 1420-1.

1986 р. - завершено розробку СМ1425; комплекс АРМ2-01 відзначено золотою медаллю Лейпцігського міжнародного ярмарку і вищою нагородою ВДНГ УРСР - Дипломом Пошани; ЕОМ СМ1800 з успіхом працює на дрейфуючій станції "Північний полюс 28".

1987 р. - закінчено розробку і розпочато виробництво нової моделі СМ ЕОМ для експлуатації у важких промислових умовах СМ1814.

1988 р. - завершено розробку персональних комп'ютерів "Поиск-1" та "Нивка".

1989 р. - завершено розробку керуючого обчислювального комплексу СМ1702; розпочато випуск СМ1425.

1990 р. - завершено розробку і розпочато виробництво учбово-інформаційного комплексу "УИК-1".

1991 р. - розробка ЕОМ "Поиск-2" і "УИК-2"; початок серійного випуску СМ1702.

1992 р. - початок виробництва "УИК-2".

1993 р. - розробка та освоєння масового серійного виробництві декількох типів електронних касових апаратів і механізмів друку до них.

1994 р. - продовження масового випуску касових апаратів, розробка та серійний випуск комп'ютерних класів для шкіл.