У 1951 році в Інституті електротехніки АН УРСР з ініціативи та під керівництвом академіка Сергія Олексійовича Лебедєва була створена перша в Україні, що стала першою в СРСР і в континентальній Європі, Мала електронна-лічильна машина – "МЭСМ" .
У той час в Україні не було ні науково-дослідних організацій, ні промислових підприємств, ні фахівців в області комп'ютеробудування (за винятком співробітників лабораторії С.О.Лебедєва).
Інакше кажучи, становлення нового напряму науки і техніки - ІТ - почалося з появи одного комп'ютера, який виконував лише 50 операцій за секунду (!).
Всього за три наступні десятиліття комп'ютеробудування в Україні наблизилося до світового рівня. В Академії наук в 1957 р. був створений ОЦ АН УРСР, а в 1962 р. потужний Інститут кібернетики. У ряді міністерств в 60-ті роки з'явилися галузеві науково-дослідні інститути та конструкторські бюро. Спільними зусиллями вони забезпечили розробку і застосування комп'ютерів різного призначення (в тому числі для військових цілей). Одночасно були побудовані заводи і почався серійний випуск комп'ютерної техніки для народного господарства і оборони. З'явилися організації з її застосування в системах різного призначення. Навчальні заклади розгорнули підготовку фахівців за різними напрямками комп'ютеробудування, в тому числі - програмування.
Величезна творча робота стала результатом самовідданої роботи багатьох колективів. Оцінюючи ці роки Віктор Михайлович Глушков назвав їх героїчними, а Борис Євгенович Патон - героїчною епопеєю.
Зліт інформаційних технологій, що почався з комп'ютеробудування, був не випадковим. Цього вимагав час - поява атомної енергетики, оволодіння космосом, "холодна війна". Радянський Союз відповів успіхами в науці і техніці: перша атомна станція, перший атомний криголам, перший штучний супутник Землі, перша людина в космосі, - ось золоті віхи на пройденому шляху.
За цими блискучими досягненнями науки і техніки стоять величезні колективи людей і їх керівники - Курчатов, Корольов, Келдиш, Лебедєв. Саме про них Борис Євгенович Патон коротко сказав: "3К+Л".
Сергія Олексійовича Лебедєва, він відзначив особливо, підкресливши роль "Л" для "3К": "Він жив і працював в період бурхливого розвитку електроніки, обчислювальної техніки, ракетобудування, освоєння космосу та атомної енергії. Будучи патріотом своєї країни, Сергій Олексійович взяв участь у найбільших проектах І.В. Курчатова, С.П. Корольова, В.М.Келдиша, що забезпечили створення щита Батьківщини. У всіх їхніх роботах роль електронних обчислювальних машин, створених Сергієм Олексійовичем, без перебільшення величезна. Його видатні праці назавжди ввійдуть в скарбницю світової науки і техніки, а його ім'я повинне стояти поряд з іменами цих великих учених."
Унікальність тих років - поява саме в той час плеяди видатних вчених за основними напрямками науки і техніки, в тому числі - лідерів комп'ютеризації та інформатизації - С.О.Лебедєва, В.М.Глушкова, а також ряду талановитих керівників робіт в галузевих, в основному, закритих організаціях.
Наступною унікальною обставиною став вступ до активного життя (знову таки, саме в той час) післявоєнного покоління молодих спеціалістів, які пройшли сувору школу військового і післявоєнного часу, і тому горіли бажанням надолужити втрачене і присвятити себе багатообіцяючій науці і техніці, яка тільки з'явилася.
Зазначені обставини доповнювалися тим, що, незважаючи на складну ситуацію в роки відбудови зруйнованого війною народного господарства, держава знайшла кошти забезпечити в масштабі країни, - тоді Радянського Союзу, - розвиток головних напрямів науки і техніки - атомної енергетики, дослідження космосу, ракетобудування, комп'ютеробудування та ін.
Як приклад можна привести бюджет АН України в 70-ті роки XX століття. Він становив близько мільярда рублів (більше одного мільярда 200 мільйонів доларів). Щорічно в організації Академії брали на роботу до 1000 молодих фахівців.
Керівництво АН СРСР і АН УРСР здійснювалося високоавторитетними вченими та організаторами науки Мстиславом Всеволодовичем Келдишем і Борисом Євгеновичем Патоном.
І, нарешті, особливістю тих років стала післявоєнна суспільно-трудова атмосфера загального підйому і творення, пов'язана з Перемогою у Великій Вітчизняній війні і прагненням якнайскоріше відновити народне господарство країни і розвивати його далі, працюючи і за тих, хто залишилися в тисячах братських могилах війни ...
За ці роки в Україні були створені і стали серійно випускатися близько ста (!) комп'ютерів різних типів: - універсальні і спеціалізовані, міні- і мікрокомп'ютери, бортові комп'ютери для ракет і для кораблів, калькулятори і, навіть, одиничні унікальні суперкомп'ютери.
Підсумок - за три післявоєнних десятиліття Україна від одного комп'ютера в 1951 р. "зробила крок" до появи більш, ніж 100 типів комп'ютерів (!).
Вони розроблялися і застосовувалися на основі досягнень вітчизняної науки. Більшість з них не поступалися закордонним і випускалися серійно. С.О.Лебедєв і В.М.Глушков стали академіками, Героями Соціалістичної праці, кавалерами багатьох орденів, лауреатами Державних премій. Міжнародне комп'ютерне товариство, відзначаючи видатні результати творчості С.О.Лебедєва та В.М.Глушкова, присудило іменні медалі піонерів комп'ютерної науки і техніки (посмертно).
Співробітники організацій, які самовіддано працювали разом з ними і виросли в висококваліфікованих фахівців, були відзначені багатьма високими урядовими нагородами - орденами, медалями, державними преміями.
30% обчислювальної техніки, що випускалася в СРСР було розроблено в Інституті кібернетики НАН України та СКБ Інституту.
Тільки НВО "Електронмаш" та Сіверодонецьке НВО "Імпульс" випустили і встановили понад 20 тисяч керуючих машин і систем.
Україна, отримавши самостійність після горбачовської "перебудови" і наслідків розвалу СРСР під напором зарубіжного комп'ютерного ринку майже втратила комп'ютерну промисловість. Її місце зайняли закордонні фірми, що постачають першокласну комп'ютерну техніку.
Унікальні успіхи української науки і техніки відходять у минуле...
Однак, судячи з усього, зростаюче покоління не збирається миритися з таким станом справ.
Уникаючи реклами, починають успішно працювати колективи молодих талановитих людей, які поставили собі за мету домогтися ще більшого ніж в післявоєнні "героїчні роки", але на рівні сучасних досягнень комп'ютерної науки і техніки.
Будемо сподіватися, що сайт виконає деяку організуючу роль, допоможе об'єднати зусилля молодих ентузіастів, приверне увагу керівництва країни до розвитку інформаційних технологій.