Сергій Олексійович Лебедєв, 1951 рік

Академік Сергій Олексійович Лебедєв (1902-1974). Директор Інституту електротехніки АН УРСР у 1948 -1951 рр. Основоположник вітчизняного комп'ютеробудування, творець першої в континентальній Європі електронної обчислювальної машини з програмою, яка зберігається в пам'яті,- Малої електронної лічильної машини "МЭСМ", директор Інституту точної механіки й обчислювальної техніки АН СРСР у 1952-1974 рр. Герой соціалістичної праці, лауреат Ленінської премії СРСР, нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, орденом Трудового червоного прапора. Створив наукову школу в галузі супер ЕОМ (суперкомп'ютерів) та спеціалізованих обчислювальних машин (спеціалізованих комп'ютерів). Під його керівництвом були створені 15 типів комп'ютерів, починаючи з лампових та закінчуючи сучасними суперкомп'ютерами на інтегральних схемах. В рік дев'яностоп'ятиріччя з дня народження С.О.Лебедєва прийшло визнання заслуг ученого із-за кордону. Як піонер обчислювальної техніки він був відзначений медаллю Міжнародного комп'ютерного товариства (IEEE* Computer Society), на якій написано: "Сергій Олексійович Лебедєв 1902-1974. Розробник і конструктор першого комп'ютера в Радянському Союзі та засновник комп'ютерної індустрії в СРСР. Нагороджений 1996" ( Sergey A. Lebedev "Designed and constructed the first computer in the Soviet Union and founded the Soviet computer industry" Awarded 1996). * IEEE - Institute of Electrical and Electronics Engineers

Сергій Олексійович Лебедєв народився 2 листопада 1902 р. в Нижньому Новгороді в сім'ї вчителів.

Отримавши у квітні 1928 р. диплом інженера-електрика, С.О.Лебедєв став викладачем Вищого технічного училища ім. Баумана і одночасно молодшим науковим співробітником Всесоюзного електротехнічного інституту. Незабаром він очолив групу, а згодом і лабораторію електричних мереж.

В 1939 р. С.О.Лебедєв захистив докторську дисертацію, не маючи ступеню кандидата наук. В її основу була покладена розроблена ним теорія штучної стійкості енергосистем.

Майже кожна робота вченого в галузі енергетики потребувала створення обчислювальних засобів для виконання розрахунків в процесі її проведення або для включення їх до складу розроблюваних пристроїв.

В 1945 р. Лебедєв створив першу в країні електронну аналогову обчислювальну машину для розв'язання систем звичайних диференційних рівнянь, які часто зустрічаються в задачах, пов'язаних з енергетикою.

Двійкова система також не лишилась поза полем зору вченого. Його дружина, Аліса Григорівна, згадує, як в перші місяці війни вечорами, коли Москва поглиналася в пітьму, чоловік ходив в ванну кімнату і там при світлі газової горілки писав незрозумілі їй одиниці та нулі.

В.В.Бардіж, заступник Лебедєва по лабораторії, в якій створювалася "БЭСМ", стверджує, що якби не війна, то роботу над створенням обчислювальної машини з використанням двійкової системи розрахунку вчений почав би раніше (про це говорив сам Сергій Олексійович).

Те, що зацікавленість цифровими засобами обчислення з'явилася у вченого до війни, підтверджує і професор А.В.Нетушил.

"Результатом моїх досліджень,- згадує Нетушил, - стала кандидатська дисертація на тему "Аналіз тригерних елементів швидкодіючих лічильників імпульсів". Як відомо, електронні тригери стали пізніше основними елементами цифрової обчислювальної техніки. На початку цієї роботи в 1939 р. і до її захисту С.О.Лебедєв з увагою та схваленням ставився до моїх досліджень. Він погодився бути опонентом по дисертації, захист якої відбувся наприкінці 1945 р. В той час ще ніхто не підозрював, що Лебедєв починає виношувати ідеї створення цифрових ЕОМ, які зробили його ім'я безсмертним."

В 1945 р. С.О.Лебедєв був обраний академіком Академії наук України і переїхав до Києва. Він став директором Інституту енергетики. Через рік на базі цього інституту були створені два - електротехніки та теплоенергетики. С.О.Лебедєв був призначений директором Інституту електротехніки.