Золоті віхи розвитку інформаційних технологій в Україні

Внесок України в розвиток технічних засобів промислової системотехніки

У 1956 р. у Сєверодонецьку створюється філія Московського СКБ-245 - провідної організації з обчислювальної техніки, паралельно розпочалося спорудження Сєверодонецького приладобудівного заводу (СП3), що завершилося 1960 року. Кадровий склад цих організацій і підприємств формувався практично повністю з молодих фахівців - випускників вузів Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Львова, Таганрога, Одеси та інших міст. Винятком були директор філії Андрій Олександрович Новохатній і його заступник Владислав Васильович Рєзанов, науковий керівник виконуваних робіт.

Стрижнем їхньої науково-технічної політики стала ідея створення серійно-спроможних засобів керуючої обчислювальної техніки для різних (не тільки хімічних) об'єктів автоматизації. На її основі під керівництвом В.В. Рєзанова була розроблена й реалізована концепція єдиної, функціонально повної агрегатної (модульної) системи технічних і програмних засобів керуючої обчислювальної техніки на базі єдиних конструктивно-технологічних рішень. Концепція передбачала можливість проектного компонування як технічних, так і програмних засобів для багаторівневих систем керування процесами будь-якої складності та призначення. Вона залишилася незмінною донині. Такий підхід цілком себе виправдав, оскільки забезпечив створення повного комплексу засобів системотехніки, тобто засобів для побудови найрізноманітніших інформаційно-керуючих систем для технологічних процесів у промисловості й об'єктів енергетики. Починаючи з 1965 року попит на них різко зростає. Технічні засоби, розроблені в Сєверодонецьку, виготовлялися на 18-ти великих заводах Радянського Союзу. Сєверодонецьке науково-виробниче об'єднання (НВО) "Імпульс", створене на базі філії СКБ-245, стало основним виконавцем найбільших союзних народногосподарських і оборонних програм, що потребувало розвитку його науково-технічних і виробничих потужностей. До 1985 р. в НВО та його філіях працювало 12 тисяч співробітників. Кількість створених у промисловості та енергетиці систем з використанням техніки, розробленої в "Імпульсі" в ті роки, перевищила десять тисяч. Близько тисячі проектних КБ і НДІ стали партнерами-абонентами, з котрими НВО "Імпульс" взаємодіяло при створенні систем керування. Це дало змогу точніше визначити вимоги до засобів комп'ютерної автоматизації, грунтовно підвищити їхній технічний рівень, завоювати високий авторитет в одному з найактуальніших напрямів науки і техніки.

У результаті зі скромної філії, призначеної для комп'ютерної автоматизації Лисичанського хімкомбінату, виросла потужна організація, що забезпечила своїми розробками оснащення багатьох тисяч керуючих систем, створених у 60-80-і роки ХХ ст. в СРСР. Так у Донбасі, поряд з центром хімічної промисловості, з'явився центр промислової системотехніки.

В роки "перебудови" на базі НВО "Імпульс" було організовано Акціонерне товариство (АТ) "Імпульс".

Невеличка група провідних спеціалістів, що сформувалася ще в період становлення "Імпульсу", зуміла в умовах глибокої провінції здійснити, здавалося б, неможливе - зібрати і згуртувати навколо себе багатотисячний колектив однодумців, наснажених однією метою, - створювати і постійно вдосконалювати засоби комп'ютерної автоматизації технологічних процесів і об'єктів енергетики, в тому числі таких відповідальних і складних, як атомні станції.

Більше тридцяти років самовідданої і натхненної роботи колективу сєверодонецького НВО "Імпульс" були віддані створенню засобів системотехніки 1-го, 2-го, 3-го і 4-го поколінь.

Це стало можливим тому, що колектив НВО очолювали справжні лідери - творчі, ініціативні і відповідальні. І такими людьми стали не призначені "згори" керівники з високими званнями, а власні спеціалісти. Це директор "Імпульсу" Андрій Олександрович Новохатній і незмінний науковий керівник Владислав Васильович Рєзанов.

Саме вони зуміли мобілізувати колектив на розробку засобів системотехніки, створити атмосферу творчості, захопленості новою справою, найвищої самовіддачі.

В.В. Рєзанов (нар. 1926 р.) брав активну участь у формуванні і реалізації галузевих, союзних, міжнародних програм створення і впровадження керуючої обчислювальної техніки, керував найважливішими розробками в цій сфері в СРСР.

У 1954 р. В.В. Рєзанова призначають головним конструктором Агрегатної системи засобів обчислювальної техніки (АСОТ). Розробка виконувалася за союзним планом, машини "М1000", "М2000", "М3000" випускалися серійно на київському заводі "ОКМ", Сєверодонецькому приладобудівному, Тбіліському заводі "КОМ". На базі АСОТ вчені та інженери створили ряд систем керування господарського та оборонного значення, серед них - відома система резервування місць на авіалініях "Сирена" - перша реально діюча система масового обслуговування .

З 1968 р. В.В. Рєзанов - головний конструктор сімейства моделей "М6000 -М7000" АСОТ М, що стали свого часу базою для побудови систем керування процесами практично в усіх сферах народного господарства і в ряді оборонних галузей СРСР. За десять років серійного виробництва Київський завод обчислювальних керуючих машин, Сєверодонецький приладобудівний і Тбіліський завод керуючих обчислювальних машин випустили понад 18 тисяч комплексів "М6000", на їх основі створено більше 15 тисяч систем керування.

У 1976 р. В.В. Рєзанов стає заступником генерального конструктора системи малих електронних обчислювальних машин (СМ ЕОМ). Вони прийшли на зміну машинам "М6000 -М7000".

Упродовж 1978 -1987 років він - головний конструктор надвисокопродуктивних геофізичних обчислювальних комплексів агрегатної системи обчислювальної техніки на структурах, що перебудовуються (АСОТ-ПС). Робота виконувалася за завданням Ради Міністрів СРСР з метою забезпечення досліджень природних ресурсів Землі та її космічного зондування. З 1981 по 1989 р. в НВО "Імпульс" виготовили 150 комплексів "ПС-2000", які і досі експлуатуються в центрах обробки космічної інформації, у гідроакустичних системах спеціального призначення тощо.

У 1984 -1991 рр. В.В. Рєзанов працював заступником генерального конструктора систем керування атомними електростанціями, головним конструктором програмно-технічних комплексів для особливо важливих об'єктів. Перша черга розробки наднадійних програмно-технічних комплексів була прийнята Державною комісією в 1990 р. Керуючі комплекси даного профілю, створені в НВО "Імпульс", і тепер є основною продукцією АТ "Імпульс".

Ілюстрації   ›››