Одразу після закінчення Київського державного університету (механіко-математичний факультет) в 1962 році я була направлена на роботу до п/я 24, де незабаром виникла необхідність створення програми, моделюючої роботу спеціалізованих електронних обчислювальних машин (СЕОМ) "Пламя" на універсальній електронній обчислювальній машині (ЕОМ). Розроблять програму було нелегко, оскільки у мене не було досвіду, а один з провідних розробників програм для машини "Пламя" (М.В.Мельничук) на всіх рівнях доводив, що завдання це принципово не можна виконати, тим більше - молодим спеціалістом.
Навіть після написання і успішного запуску програми, М.В.Мельничук був проти використання інтерпретуючих програм (ІП) для налагодження програм для СЕОМ "Пламя" і продовжував доводити їх безперспективність. Коли створювалася перша ІП для машини "Пламя" в п/я 24, подібних розробок в СРСР не було, а якщо й були, то з відомих причин були невідомі. Тому, хоча створена мною перша ІП ("Пламя" - універсальна ЕОМ) була для мене і першим "млинцем", але, дякуючи Богові, не виявилася "грудкою".
Розробка СЕОМ "Карат" проводилася водночас з процесом створення мною інтерпретуючих програм (ІП), виконуючих команди СЕОМ "Карат" на універсальних ЕОМ.
Звичайно, дуже допомогли знання і досвід, одержані в процесі розробки такої програми для СЕОМ "Пламя".
Спочатку на універсальній машині перевірялася правильність алгоритмів команд розробляємої В.М.Плотніковим машини. Пам'ятаю, наприклад, були проблеми з командою ділення - корегувався її алгоритм.
Наступним етапом була розробка системи стандартних програм "Карат" з використанням ІП для універсальних ЕОМ (1968-1969 р.р.). Успішні ІП, створені мною, позначилися на моєму просуванню в інституті.
За створення ІП для машини "Пламя" я була призначена старшим, потім провідним інженером (1966 р.), а пізніше - провідним конструктором, керівником розробки програмного забезпечення "Карат", заступником головного конструктора В.М.Плотнікова СЕОМ "Карат". Крім того, мені доводилося суміщати службові обов'язки заступника головного конструктора з роботою над дисертацією, яка була пов'язана з проблемами надійності.
Пробивати недовіру, скептицизм, кепкування деяких співробітників-програмистів Київського науково-дослідного інституту радіоелектроніки (КНДІРЕ) - тепер НВО "Квант" - було нелегко, але позначилася університетська підготовка (викладачами були В.М.Глушков, К.Л.Ющенко, А.О.Стогній та інші вчені), переконаність і, звичайно, інтерес до нової розробки "Карат".
Процес автоматизації програмування для СЕОМ йшов паралельно з розробкою самої машини, долаючи всі перешкоди. В кінці 1960-х - початку 1970-х років над системою автоматизації програмування працювали як випускники КДУ - К.Зелінський, В.Мещанов, Ж.Кангун, І.Косчинська, так і спеціалісти - інженери А.Зуєв, В.Косик, С.Ставракі, Т.Трубачова, техніки М.Мучник, А.Кіпніс та інші.
Враховуючи важливість робіт з Систем втоматизації програмування (САП) "Карат", групу опікали директор інституту І.В.Кудрявцев, В.Ю.Лапій, В.М.Плотніков.
Але головна перепона для машини, що створювалася, і САП, була попереду. Так сталося, що "Карат" виявився програмно несумісним з базовими СЕОМ "Атака", "Арфа", що розроблялися у Москві. Тому і Москва, і Петергоф (неподалід від м.Санкт-Петербург, Росія) відмовилися навіть вести переговори на тему "Карат" і всі намагання "домовитися" зустрічали в штики. Момент був критичний, вирішувалася доля всього київського виробу - серйозність претензій замовників і їх стурбованість були абсолютно зрозумілі так само, як і безвихідь нашого становища.
Коли ми разом з головним інженером КНДІРЕ В.Ю.Лапієм були присутні в Петергофі на Вченій Раді, під час виступу завідуючого відділенням, доктора технічних наук В.Я.Розенберга (може, я трохи помиляюся у прізвищі) з приводу "Карата", Віктор Юрійович порадив мені непомітно закрити вуха, не слухати і ні в якому разі не вступати в дебати. Він боявся, що я не витримаю емоцій і вибухну. Боявся даремно. Я чудово розуміла, що саме на таку мою реакцію дуже розрахував і чекав вибуху В.Я.Розенберг, щоб потішити присутніх. Вибуху не сталося. До цього в розмові зі мною у себе а кабінеті, В.Я.Розенберг виклав переді мною купу добре відомих книг з програмування, порадив мені їх почитати. І навіть не запросив у Петергоф для подальших бесід. Певно сподівався на швидку перемогу і попрощався з "Каратом" назавжди. Інтуїтивно мені стало абсолютно ясно, що В.Я.Розенберг НІКОЛИ не підтримає "Карат". Потім все саме так і сталося.
"Атака" мала систему команд ІВМ, на той час найперспективнішу. Петергоф повністю підтримав "Атаку". І почалися мої відрядження, дискусії, дебати, підписання протоколів узгоджень (іноді з В.Ю.Лапієм, В.М.Плотніковим), зовсім безглузда розробка програм для "Атаки" і "Карату" з метою їх порівняльної оцінки. Звіти тих часів зберігають висновки про результати такого порівняння.
Мною був запропонований єдиний існуючий вихід з тупика - забезпечити програмну сумісність на рівні САП, а саме - ввести в систему автоматизації мову високого рівня з усіма цікавими системними атрибутами - автокодом, завантажувачем, налагоджувачем, інтерпретаторами для машин "Карат" і "Атака" тощо.
У наших "опонентів" з Петергофу (звичайно, не у В.Я.Розенберга) з'явилася слаба цікавість до моєї пропозиції і вони попросили надати її у вигляді звіту. Що й було зроблено. Звіт був мною розроблений, узгоджений з В.М.Плотніковим, затверджений В.Ю.Лапієм, і мав назву: "Карат. Математичне забезпечення". Зберігається в архівах НВО "Квант", є копія.
Але військових одними "розмовами" про САП не можна було "задовольнити" - потрібні були реальні програми, багато програм, перевірка їх роботи - все, що називається налагодженням програм. І почалися трудові будні створення САП, яка в документації тих сумбурних часів мала назву "Маяк".
В 1972 році в часописі "Морское приборостроение" (серія 7 випуск 1) була опублікована стаття "Структура системы автоматизации программирования СЦВМ" С.І.Довгаль, В.Ю.Лапій, В.А.Яффе. Військові стежили за кожним кроком розробки, перевіряли абсолютно все з грифом "Карат", були присутні на всіх етапах здачі, робота програм перевірялася прямо на ЕОМ. В складних ситуаціях для консультацій по системним питанням ми зверталися в Інститут кібернетики і нас консультував його співробітник В.А.Яффе. Але розроблювана паралельно з "Каратом" САП "Маяк" внесла розкол в ряди наукових співробітників в/ч Петергофа (як говорять зараз, ситуація вийшла з-під контрою), частина співробітників в/ч по програмному забезпеченню (ПЗ) перейшла на бік виробу "Карат" і, більш того, почала навіть хвилюватися за його розробку (головою комісії по ПЗ "Карат" в Петергофі був назначений В'ячеслав Олександрович Мамикін - добросовісний, професійний спеціаліст по програмних системах).
У мене є навіть офіційні папери - свідки тих битв за "Карат". І ця битва була нами виграна. Значення САП для "Карата" важко переоцінити - я думаю, що жоден учасник тих подій боротьби за "Карат" не буде цього заперечувати. Вимога військових була - вирішити проблеми, пов'язані з програмною несумісністю СЕОМ "Атака" - "Карат", розробкою системи автоматизації програмування "Маяк", яка включає єдину проблемно-орієнтовану алгоритмічну мову високого рівня, вільну від машинної орієнтації конкретних СЕОМ, відповідні компілятори для спеціалізованих машин "Карат" і "Атака"".
Проект "Карат" разом із системою автоматизації програмування "Маяк" був прийнятий дуже авторитетною комісією, яка фактично дала йому путівку в подальше плавання.
По програмному забезпеченню "Карат" моєю групою було розроблено ряд звітів та керівних технічних матеріалів за моїм підписом, які були прийняті і затверджені представниками головної в/ч практично без зауважень. Всі ці томи і зараз зберігаються в НВО "Квант", відомі їх номери.
В.Я.Розенберг так і залишився серед прискіпливих опонентів, в роботі комісій участі не брав.
А все почалося в п/я 24 з ІП для бортової машини "Пламя" ще в кінці 1962 - початку 1963 р.р., у відділі С.П.Колотошина. Саме полум'я хоча й розгорілося з іскри, але стало яскравим феєрверком - "Карат".
Ще пригадався жарт військових про те, що ПЗ "Карата" набагато потужніше його самого (в момент прийомки виробу в ПЗ були - автокод, завантажувач, налагоджувач, компілятор, мова високого рівня МОDAL, програма-інтерпретатор з мови Бейсик для замовлення "Бриз", програма друку кодів ДЗУ тощо).
Військові вважали, що розроблена моєю групою система автоматизації програмування "Маяк", відповідає вимогам часу, виконана на високому рівні, набагато полегшить використання "Карату" в різних сферах застосування. І виявилися правими.
Після захисту дисертації в НВО "Квант", я перейшла на викладацьку роботу, пов'язану знову ж таки з програмуванням для нових ЕОМ, потім персональних комп'ютерів, написала низку книг по мовам програмування та мережам, завідувала кафедрою ПЗ. Працюючи зі студентами й слухачами, я завжди звертала увагу на проблеми засвоєння складного матеріалу, ступінь втомлюваності аудиторії, підвищення ефективності викладання. І саме в системі підвищення якості життя, поліпшення здоров'я я побачила можливість подальшого використання комп'ютерних знань та інформаційних технологій.
Тому рішення видавати газету з назвою "Валеологія" прийшло поступово і було моїм усвідомленим вибором. Хоча довелося познайомитися із зовсім новими пластами знань.
Валеологія - культивація здоров'я і здорового способу життя за допомогою батьків, вчителів, педагогів. Особливо важлива ця наука в країні із запущеними соціальними, моральними, екологічними та іншими проблемами. Валеологія повністю повторює тернистий шлях науки кібернетики. Не зважаючи на те, що чиновниками демонструється жахливе неприйняття ідей валеології, вона зараз займає провідні позиції в системі здоров'я по всій планеті. Тільки називається в різних країнах по-різному. Слово придумано російськими вченими, вони ж наразі і тримають удар, як в свій час кібернетика. І Бог усім нам на поміч!
В кількох номерах газети були розміщені матеріали про В.М.Глушкова, М.М.Амосова, які мають пряме відношення до проблем валеології. На порталі ВАЛЕОЛОГ також є сторінки, присвячені їм.